Про упевненість

Евгения Сербинова 5 октября 2019

Коли мені кажуть: «Хочу бути впевненішим,» — я вагаюся. Як пояснити? Здається, що упевнені люди знають, як все має бути.

Уявляю собі: ось вони упевнено крокують дорогою, наче знають її вже давно, кожен камінчик чи кущ. Чого роздивлятися? Нащо дивитися під ноги? Але так не можна, коли йдеться про стосунки або важливі перехрестя життєвих рішень. Тут варто бути готовим до несподіваного.

Класно бути упевненим в тому, що вважаєш правильним, аби тільки це не заважало бути уважним до людей, бути пильним у кожному рішенні, усвідомлювати свої слова, думки, почуття.

Натомість довіра собі означає покладатися на себе, уміння відчути і знайти індивідуальне рішення. Це також вдячність за будь-який результат: адже довіряти — значить мати на думці мету, знаходити сенс навіть у помилках, роздумувати про наслідки.

Довіра до себе — це відверте розуміння себе: без милування собою чи засліплення ідеями. Довіра не заперечує помилок, а спирається на те, що ми в собі знаємо як силу, мудрість і здатність іти за своєю істиною крок за кроком.