Як підтримати людину з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР)
Травма визначається як глибоке переживання, яке може бути небезпечним для життя, і пригнічує здатність людини впоратися з нею. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це коли наслідки травматичного досвіду продовжують позначатися на житті людини через місяці й навіть роки.
Люди, які повернулися з війни, потенційно схильні до підвищеного ризику розвитку ПТСР, враховуючи те, через що їм довелося пройти. Але будь-яка людина, яка пережила екстремальні ситуації — жорстоке поводження, насильство, покинутість, хворобу — потенційно може страждати від симптомів ПТСР. Незрозуміло, чому в одних людей розвивається ПТСР, а в інших ні, але це може залежати від низки факторів, наприклад, від того, наскільки сильними вони почуваються, наскільки безпечним було їхнє виховання і як вони справлялися з травмою на той час.
Ознаки ПТСР не завжди виявляються відразу. Вони можуть з’явитися з часом і не завжди пов’язані з подією, що травмує. Якщо вас турбує хтось із ваших близьких — друг, партнер, родич, колега — хто, як ви підозрюєте, може страждати від посттравматичного стресу, ось як можна розпізнати деякі симптоми.
Деякі ознаки ПТСР
Лють і гнів. Вони одразу гніваються? Чи розлютяться вони, якщо хтось підрізає їх за кермом? Чи часто вони агресивні та дратівливі? Чи здається їхній гнів досить екстремальним стосовно того, що його викликало? Така швидкість гніву може бути одним з основних симптомів посттравматичного стресу. Ситуації у повсякденному житті можуть спричинити почуття, які вони відчували або, можливо, не усвідомлювали під час первісної травми. Може виникнути бажання виправити травму, давши відсіч цього разу, але іноді гнів може призвести до повторної травми.
Підвищена пильність. Вони можуть постійно бути напоготові, чекаючи на небезпеку або загрозу, як вдома, так і на вулиці. Вони можуть бути нервовими в оточенні певних людей, ніби готовими зустріти загрозу. Коли сталася початкова травма, спрацював механізм виживання «боротьба чи втеча». Люди з посттравматичним стресом все ще перебувають у цьому адреналіновому режимі виживання, тому їхній розум і тіло постійно налаштовані на боротьбу чи втечу.
Оніміння та порожнеча. Ви можете перебувати в одній кімнаті з партнером, але його начебто немає насправді. Вони можуть відключатися від ситуації, дисоціюючи («зникаючи» емоційно і ментально) або заціпенів від відчуттів. Можливо, їм довелося дисоціювати, щоби пережити початкову травму. Спогади — це крайня форма дисоціації: людей може спровокувати ситуація чи навіть звук або запах, і вони начебто заново переживають травматичну подію.
Жахи та труднощі зі сном. Їм може бути важко заснути. Навіть коли вони сплять, їм можуть снитися погані сни. Жахи можуть бути спробою несвідомої частини нашого розуму вирішити початкову травму.
Уникнення та усунення. Вони можуть уникати певних людей, місць і речей, намагаючись позбутися будь-яких нагадувань про початкову травму. Вони можуть почуватися не в безпеці, виходячи з дому, і уникати соціальних ситуацій. Вони можуть втратити інтерес до хобі та занять і почати відчувати, що життя не має сенсу.
Почуття провини та звинувачення. Вони можуть страждати від «вини того, хто вижив», яка може виникнути, якщо вони живуть, а хтось інший помер під час травматичного досвіду. Вони можуть звинувачувати себе за те, що трапилося, або розмірковувати про інших людей, які винні в тому, що сталося. Вони можуть продовжувати думати «якби» і переконувати себе в тому, що цього не мало статися.
Як допомогти людині з ПТСР
Знання ознак та симптомів посттравматичного стресового розладу — це добрий початок. Ці знання принаймні допоможуть вам зрозуміти, що може відбуватися в голові вашого друга, родича або партнера, і що травма може впливати на їхню поведінку. Знання причин їхнього гніву, емоційної відстороненості чи страху може допомогти вам виявити більше співчуття, коли вони спрацьовують.
Це допомагає усвідомлювати тригери та знати, як з ними впоратися. Запитайте їх, що їх провокує — люди, ситуації, звуки, спогади — і яка допомога їм потрібна у цьому випадку. Заздалегідь розробіть план дій, щоб ви знали, що робити і як підтримати їх, коли та якщо вони спрацюють.
Якщо людина у вашому житті відчуває лють, вам важливо зберігати спокій. Не втягуйтесь у драму переживань вашого партнера. Це не завжди легко. Іноді ваш партнер може відреагувати на ситуацію так, що здасться, що вона перебільшена. Він може почати вирувати та звинувачувати вас у пролитій на килим каві або в листі, який ви забули відправити. Буває важко не брати все близько до серця. Саме тоді можуть розпочатися сварки.
Якщо вам вдалося не відреагувати або не розлютитися, то приділіть час спостереженню за реакцією партнера і спробуйте підключитися до його почуттів. Мова тіла теж видає його: лють та паніка на їхніх обличчях можуть показати справжній страх. Ви відчуватимете більше співчуття до них, навіть якщо ви, можливо, не завжди розумієте, що відбувається, але ви знаєте, що щось відбувається, і справа не в каві чи листі. Дайте їм простір та час, щоб заспокоїтись. Найкраще почекати, доки вогонь не згасне, перш ніж запрошувати їх до розмови.
Якщо дисоціація і заціпеніння часто трапляються з вашим другом, родичем або партнером, це іноді може викликати збентеження або розчарування. Знову ж таки, усвідомлення того, що відбувається, може допомогти вам набратися терпіння, поки ви пересиджуєте «відсутність» вашого друга чи партнера. Постарайтеся не відчувати себе покинутим або брати це близько до серця. Пам’ятайте, що дисоціація була необхідною стратегією виживання на той час. Вони роблять це не спеціально. Не тисніть на них у моменти заціпеніння. Не звинувачуйте їх і не підначуйте. Прагніть зберігати спокій та співчуття і будьте поруч із ними, коли вони відчують себе досить безпечно, щоб повернутися до кімнати.
Якщо підвищена збудливість є проблемою вашого родича, друга чи партнера, то перебування поряд з ним може бути дуже стомлюючим. Постійна підвищена пильність і пов’язана з нею тривога можуть бути заразними. Подумайте про цю крайню тривогу як димову сигналізацію, яка спрацьовує незалежно від того, чи горить будинок, чи просто підгоряє тост. Високоналаштовані механізми реагування вашої близької людини не можуть відчути різницю. Ви можете. Зберігайте спокій і старайтеся заспокоїти її, надаючи докази, коли це необхідно. Знову ж таки, це вимагатиме терпіння і витримки.
Вони можуть не хотіти розмовляти. Вони можуть просто хотіти, щоб ви посиділи з ними. Коли вони заговорять, переконайтеся, що ви дійсно слухаєте та підтверджуєте їхні слова. Заспокоюйте, якщо можете. Запитайте їх, чим ви можете допомогти та що їм потрібно зараз. Якщо ви відчуваєте, що їм потрібна допомога більше, ніж ви можете запропонувати, порадьте їм звернутися до психотерапевта.
Як психотерапія може допомогти при ПТСР
Звернення до психотерапевта для довгострокової роботи — це не швидке вирішення проблеми посттравматичного стресу. Не йдеться про те, щоб зосередитися тільки на симптомах. Більшість людей, які звертаються до психотерапевта, вважають, що в них є конкретна проблема, з якою потрібно розібратися, але процес щотижневого відвідування психотерапевта зрештою дозволяє їм почати говорити про себе так, як вони, можливо, не досліджували раніше.
Деякі люди бояться приходити на терапію, думаючи, що їм доведеться розповісти про все одразу, і від цього їм стане ще гірше. Розповідь про свої почуття у власному темпі полегшує несвідомі та свідомі почуття, отже вони не відчувають, що носять ці почуття у собі. Терапевти, навчені роботі з травмою, також працюють з відчуттями в тілі, які стимулюються, коли людина відчуває стрес, щоб вона могла навчитися впізнавати свої тригери та самозаспокоюватися.
Психотерапія травми не обов’язково означає занурення в початковий досвід травми, але вона допоможе вам відчути себе більш спроможним впоратися з наслідками цієї травми. Часто саме здатність побудувати стосунки із психотерапевтом може створити відчуття безпеки у житті. Люди можуть створити позитивну прихильність до свого терапевта й опрацювати способи зміцнення почуття власної гідності та віри у власні ресурси, щоб упоратися зі скрутними ситуаціями.
ПТСР має безліч тригерів, іноді тоді, коли ви найменше цього очікуєте, що може призвести до самоізоляції. Терапія може допомогти людям виробити стратегії подолання складних ситуацій, особливо, коли вони спровоковані. Коли ці стратегії вироблені, людина може відчути, що вона може контролювати ситуацію.
Психотерапія може допомогти людині, яка переживає посттравматичний стресовий розлад, усвідомити, що вона набагато більша, ніж її рана. Часто симптоми посттравматичного стресу наводять людину на терапію. Як тільки людина входить у двері, психотерапія стає шляхом до самопізнання і розвитку, які можуть бути різних форм і розмірів. Як тільки страх йде, люди починають відчувати інтерес до себе і можуть бути здивовані тим, що вони знайдуть, почавши цю подорож до глибшого розуміння себе.
Якщо ви відчуваєте, що вам або комусь у вашому житті може бути корисна психотерапія травми чи посттравматичного стресового розладу, зв’яжіться з нами. Ви можете записатися на очну або дистанційну консультацію психолога в Києві, натиснувши на кнопку нижче.
ЗАПИШІТЬСЯ НА КОНСУЛЬТАЦІЮ ПСИХОЛОГА
З двадцятилітньою кар’єрою в друку та в онлайн-публікаціях, з магістратурою в креативному письмі, Карен Демпсі працювала журналістом, редактором та копірайтером, а також керувала великими редакторськими командами. Вона кваліфікований, акредитований та практикуючий психотерапевт зі ступенем магістра в трансперсональному інтегративному консультуванні та психотерапії.
Опубліковано з дозволу The Awareness Centre.
Оригінал статті англійською (the original article in English): theawarenesscentre.com
Дивіться також
Чому небезпечно вимірювати себе успіхами, і за що нас люблять наші найближчі.
З чого починається відповідальність за своє життя, як доросла людина може усвідомлювати себе та наслідки своїх вчинків
Поради щодо життя з патнером, що має мазохістський склад особистості