Досягнення і любов

Євгенія Сербінова 10 липня 2020

Мама кенгуруКоли в дитинстві не було особистого досвіду «бути коханим просто так» — безумовно, легко попастися в пастку досягнень. Ми міряємо себе чужими досягненнями, а інших — своїми. Ми прискіпливо вдивляємося в «результати». Нервуємо і сумніваємося — чи достатньо?

Адже зрозуміло, чому? Тому що інакше ми не знаємо, як визначити свою цінність. Те, що саме я — хороший, потрібний. Що мене будуть любити ті, кого я ціную.

Часто ми спочатку відчуваємо щось, а потім шукаємо цьому адекватне пояснення. Спочатку відчуваємо себе «недостатніми», а потім придумуємо, що саме з нами не так. Цілком успішно придумуємо — це нескладно: якщо озирнутися, ми завжди знайдемо того, хто популярніший, стрункіший, успішніший і взагалі крутіший. На наш погляд, звичайно. Якщо того спитати, у нього до себе напевно буде окрема купа претензій.

Ця яма порівнянь бездонна. Ми застрягатимем в ній, допоки не усвідомимо, у чому травма. А травма тут в тому, що ми шукаємо любові, а для любові не потрібні досягнення.

Що ж робити, якщо немає такого досвіду? Вручну повертати себе в усвідомлення «мене для любові досить». Досить просто жити своє життя зі своїми прагненнями та досвідом, дозволяючи собі бути справжнім. Саме наше вміння бути поруч, розуміти, відчувати, любити, сміятися — індивідуальність, неповторний вигляд цінують друзі — ті, хто нас знає. Ті, хто нас любить, навряд чи пояснятимуть собі, за що і чому.

Коли гонка за досягненнями вимотує душу, нагадайте собі, що для любові досить просто бути. Вас досить!