Мої думки вголос

Євгенія Сербінова 30 вересня 2019

обривКоли життя рухається по накатаній дорозі, ніщо не заважає пишатися собою. А коли ми застряємо, коли нестерпно трясе, куди ми дивимося? Що відбувається, хто винен — ​​ми шукаємо причину зовні. Але марно. Шукати доведеться в собі.

Ми чекаємо на удачу, успіх, ну хоч благополуччя трохи, чому нам так не щастить, де наше везіння? Безособова ця структура («везіння») видасть нас з головою — нічого звалювати відповідальність. Ніхто не везе, ми рухаємося самі, тільки на час начебто забуваємо дивитися — куди? Відволікаємося на справи, і тут включається «автопілот».

Цей автопілот — несвідомі рішення, стратегії й сюжети, покликані забезпечити головне — безпеку.

Безпечніше не довіряти (адже інакше доведеться відкритися) — потрапимо в контроль, назавжди застрянемо в образах; безпечніше не підпускати до себе близько (адже тоді полюблю і можу постраждати) — ну привіт, моя самотність; безпечніше бути під опікою (не доведеться самій вирішувати і діяти) — значить, «Постійно мені всі вказують!»

Не завжди і не все залежить від нас, звичайно, але є багато того, що дійсно можна виправити самому. Іноді це цікаво — як детектив читати! Іноді гірко: не може бути, що це все — теж я…

Але чим ясніше ми бачимо себе, чим краще розуміємо свої реакції, почуття і спонукання, тим більше потім приводів для подяки — теж собі!

Психолог Київ Євгенія Сербінова
Автор статті: Євгенія Сербінова

Трансперсональний психолог, 19 років досвіду, член International Breathwork Foundation, сертифікований фасилітатор Grof Transpersonal Training.