Як знайти спільну мову зі своїм страхом

Євгенія Сербінова 10 травня 2021

Малюнок "Дівчинка та страх"Я можу з впевненістю сказати, що чимало людей переживали почуття страху за останній рік. Він поставав перед нами у своїх різноманітних образах, люди зіштовхнулися з несподіваними гострими нападами, депресивним помутнінням, яскравими тілесними проблисками або холодом від уявних картин.

Хтось швидко потрапляв у полон, хтось хоробро опирався, а комусь здавалося, що це ніщо інше, як ілюзія.

Наші стосунки сі страхом нагадують подружжя, де все налагоджено та знайомо.

По-перше, «я милого впізнаю за ходою…» спадає на думку, коли я відчуваю саме страх. У випадку раптових реакціях все ясно, як двічі по два — чотири: немає павуків — немає страху! Мабуть, гени наголошують мені на тому, що мої предки небезпідставно боялися саме павуків. Найбільше вражають ситуації, в яких мені не просто «незручно» чи «схвильована» або «не хочу», а — здоровенькі були, це знову Ви до мене.

Я дійсно пишаюся, що помічаю страх здалеку. І це круто! Чому? Тому що я можу зосередити свою увагу на тому, чого саме я боюся. Ми маємо справу з НЛП, шановні: не «маю страх» (що з ним вдієш?), а «я боюся» — (і тут уже можна конкретизувати) — чого саме? А потім виявиться, що все вже не так безнадійно. Адже є об’єкт страху, відповідно й конкретне завдання, яке можна вирішити!

По-друге, необхідно мати на увазі, що ми зазвичай боїмося самого страху, а не причину його виникнення. Це ж парадокс, втім багато людей уникають неприємного відчуття страху.

Тому існує чимало літератури про те, як страх «подолати», «опанувати» і «перемогти», а ми потай собі шифруємо — «знищити». Це очевидно.

Але ми повинні розуміти, що якщо від страху втікати, намагатися його ігнорувати, він однаково залишиться з нами. Оскільки, якщо зануритися глибше, він має на меті попередити і застерегти нас, щоб вберегти.

Тому він маскується та чекає нагоди виконати свою місію — змусити нас слухатися, коли ми уникаємо дискомфорту, а саме остерігаємося відчуття страху і для цього несвідомо робимо те, що диктує страх. Тобто, він маніпулює нами, якщо ми уникаємо зустрічі з ним.

Що це означає? Зустрітися віч-на-віч — це зрозуміти, що мені страшно та що цей страх породжує.

Зустрітися — це дозволити собі боятися.

Факт # 1

👉 якщо наважитися відчути страх фізично (мурашки по шкірі, спазми в животі, голова захована у плечі, ледве дихаю, зіниці розширені) і не уникати, а спробувати посилити його реакції в тілі (цілу хвилину не намагатися абстрагуватися, а всім тілом підсилено відчувати страх!), то напад закінчиться швидко.

Факт # 2

👉 іноді давати собі уявно «пережити» те, що лякає, тобто зануритися у ситуацію. Це теж допоможе розрядити накопичений страх. Одного разу я «розгортала», наче книгу, свій страх, вимальовуючи в голові, як все відбуватиметься, коли я помру: хто як переживатиме, як ця звістка повідомиться близьким та родичам. Вам здається це вкрай дивним, проте такий спосіб чудово спрацював. Страх смерті перестав мені дошкуляти.

А коли ми усвідомили, чого саме боїмося, ми можемо:

Розповім про улюблений образ супутника, якого змальовує Ліз Гілберт в своїй книзі «Велика Магія». Письменниця пише, що коли вона розпочинає нову справу, то уявляє себе за кермом машини, яка прямує до мети. Крутий та небезпечний хлопець в бейсболці, темних окулярах, чорній шкірянці супроводжує її на задньому сидінні машини. Він — її страх.

Та Ліз не жене його з машини. Вона привітно дивиться на нього у дзеркалі, бо їй добре відомо, що він тут заради її безпеки. Хлопець, немов позначка на календарі, нагадує їй бути уважною та обережною. Зауважте, що не він за кермом, не він вирішує, куди їхати, не він обирає, яка пісня гратиме в салоні!

Тож потоваришуйте зі своїм страхом і міцно тримайте кермо!

Психолог Київ Євгенія Сербінова
Автор статті: Євгенія Сербінова

Трансперсональний психолог, 19 років досвіду, член International Breathwork Foundation, сертифікований фасилітатор Grof Transpersonal Training.

Дивіться також

Повернутися у Блог