«Вічний революціонер» або танець смерті та відродження

Євгенія Сербінова 6 жовтня 2017

хвиляБатькам весь час твердять, що дитину слід приймати та любити безумовно — такою, яка вона є. Це так важливо, адже в сучасному світі людину дуже часто міряють її успіхами, ї досягненнями, хоча душа безсумнівно більше успіху, а досягнення не обов’язково наповнюють життя щастям. Про те, як досягти мети, існує багато теорій і практичних семінарів, а все ж дається це все по-різному. Які приховані чинники можуть впливати на здатність домагатися бажаного, ми знову пошукаємо в пренатальному досвіді, а саме в третій матриці.

Третя базова пренатальна матриця охоплює період, коли дитина рухається по родових шляхах аж до появи на світ. Умовно БПМ III називається «Танець смерті і відродження», її девіз — боротьба. Що тут змінюється? Головка дитини опускається в родовий канал. Здається, тепер ніщо не заважає просуватися назовні. Але матка продовжує сильно скорочуватися, а отвір таза такий вузький, що навіть за найсприятливішого перебігу пологів голова і тіло дитини стиснуті ще більше. Немовля може страждати від задухи через пуповину, яка буває перетиснута і не пропускає достатньо крові з киснем.

На цьому етапі дитина гостро відчуває страх смерті. По-перше, колишній світ (де пройшло все життя ембріона) зруйнувався, а крім того, він відчуває реальну небезпеку, загрозу життю, і у відповідь у дитини прокидається потужне інстинктивне бажання вижити, пробитися, впоратися за будь-яку ціну.

Акушери кажуть, що якщо на етапі переходу в БПМ III щось трапиться, дитину вкрай важко врятувати, оскільки Кесарів розтин робити вже не можна, а витягнути дитину дуже складно. Так що її страх за своє життя цілком виправданий.

Атмосфера протиборчих енергій, титанічних імпульсів підсилює досвід боротьби і випускає агресію, яка допомагає наміру звільнитися, дійти до кінця, перемогти. Таким чином злість — потрібне почуття, гнів буває і «праведним», коли дає сили діяти і є паливом для звершень.

З одного боку, дитина вже не пасивна, як на етапі переймів, (і це важливо для народження), з іншого боку, сама вона вибратися з мами ніяк не може, так що доводиться взаємодіяти з материнським організмом, який її породжує. Ця «боротьба» протікає гармонійніше й ефективніше, якщо вона схожа на танець, де дитина докладає зусиль і рухається разом з потугами. Якщо ми зрозуміємо, як це працює, то визнаємо, що легше живуть ті люди, які не намагаються «гребти проти вітру», а навпаки — рухаються в потоці, прислухаючись до течії свого життя і діючи разом з ним.

Саме третя матриця закладає в нас програму досягнення результату, боротьби, відстоювання своїх інтересів і руху до мети. Схем, що показують зв’язок між народженням і стратегіями людини в реальному житті, досить багато, і ми спробуємо розглянути деякі з них.

Є таке китайське прокляття: «Щоб тобі жити в епоху змін!». Багато людей терпіти не можуть зміни, і діти — не виняток. Багато в чому тут винна саме третя матриця і страх смерті на вході в неї: народження — найперший і нищівний досвід змін, і саме пам’ять про ці переживання «лунає» нам все життя як мінімум напругою перед невідомістю.

І ось що: страх — це не погано. Ми можемо частіше говорити про це з тривожною дитиною. Страх — наш друг. Ніби величезний сильний звір за нашою спиною, він «вказує» нам на небезпеки (інакше ми б просто їх не помічали), він включає в тілі особливі ресурси і допомагає нам врятуватися (хоча здається, що рятуємося ми від страху), він часто допомагає прийняти рішення і «перевернути гори». Якраз діти, зі страхом смерті не дуже добре знайомі (іноді це можна бачити у «кесаревих» дітей), ризикують набагато більше саме від безпечності або навіть самі можуть несвідомо шукати собі екстремальних пригод, щоб відчути знайомий іншим «холодок». Ми можемо навчити дітей не боятися самого страху, а користуватися ним, як стимулом.

Навіть не встигають нічого збагнути, спланувати, зважити ті, хто народився стрімко. Вони діють дуже швидко — блискавично на повному ходу включаються в ситуацію з шашкою наголо і часто зупиняються, аби зорієнтуватися, вже порядно наламавши дров, які тепер їм же і розбирати… Швидко зробив і тільки тоді подумав: «А навіщо це я?». Якщо за таким підходом ховається історія про стрімке народження, не дивуйтеся — загальмувати тут так само важко, як зупинити лавину. Поступово вчіть дітей брати паузу перед кожним рішенням: залишати його на ранок або хоча б рахувати до 5;)

Зовсім інша проблема у тих, хто застрягав в процесі народження. Такі діти можуть почати справу бадьоро і досвідчено, а потім «забуксувати». Їм щось заважає, але незрозуміло — що, або як тільки усувається одна причина, так відразу ж з’являється інша. «Не йде, стопориться» — так це виглядає з точки зору засмучених дорослих, і цьому немає пояснення. Тут ніякі вмовляння і заходи не працюють, так що краще відволікти, дати відпочити і зайнятися чимось приємним, а потім непомітно повернутися в процес. Не вимагати, тягти або тиснути, а перевести фокус уваги і продовжити, ніби заново.

До слова про «тиснути»… Зараз більшість лікарів та акушерів знають пренатальну психологію і усвідомлюють шкоду багатьох колишніх родопомічних прийомів. Наприклад, якщо видавити дитину, яка при повному розкритті шийки все одно не виходить або рухається дуже повільно, в майбутньому вона буде дуже довго збиратися і налаштовуватися, але все одно нічого не розпочне. Такій дитині здається, що вона ніколи не подужає поставлену перед нею задачу самостійно. І тому (в згоді з родовим досвідом) вона буде чекати «стусана», щоб її змусили діяти — і навіть досягнувши мети, вона буде несвідомо знецінювати свій внесок і свої зусилля: «Я ж нічого такого не зробив, просто так вийшло… «. Це її народження залишило глибоке переконання в тому, що сама вона мало на що здатна. Тут допоможе „розмітка шляху“ на маленькі і не страшні кроки до мети, часті привали, схвалення і наочна колекція її перемог.

Дуже бояться проявлятися діти, які в момент народження виявилися більше звичайного, що загрожує для мами справжніми травмами і розривами. Дитина чує її біль і усвідомлює, що стала причиною страждань матері, поки боролась за життя. Люди з такою травмою не наважуються діяти в своїх інтересах з незрозумілого страху, що від цього «всім буде погано». Логіка тут безсила, це ірраціональне почуття — «я ніколи не піду по головах». Так люди можуть роками терпіти і страждати без будь-якої необхідності від страху вчинити, як хочеться. Добре, якщо сім’я навчить таку дитину особистої відповідальності за своє життя, продемонструє на своєму прикладі, як екологічно діяти у відповідності зі своїми інтересами і цінностями, а також поважатиме навіть маленькі її бажання і рішення.

А ось той, чиє народження почалося з «стусана» — планові пологи зі стимуляцією до початку переймів — може з раннього дитинства наполегливо чинити опір будь-яким батьківським діям або пропозиціям, намагаючись, ймовірно, хоча б post factum відстояти своє право вирішувати за себе саму…

Проте, дитина, яка народжувалася обвитою пуповиною, швидше за все, буде чіплятися за батьків і звичний уклад життя. Не тому, що їй настільки добре, а тому, що дуже страшно рушити «назовні» — пам’ять про задуху і відчутті себе буквально «на повідцеві», який заважав народженню, може привести до небажання дорослішати (вихід у доросле життя), до несамостійності, страху відірватися від батьків і навіть вийти з дому. Одна така дитина скаржилася на те, що хвилююча посилена робота відгукується реальним болем в горлі, який сам по собі проходить, якщо просто полежати. З повним розумінням того, що відбувається батьки обов’язково повинні допомагати дитині освоїти і полюбити самостійність, спеціально навчити віддалятися від них і з дому, інакше дитині буде дуже складно влаштувати своє окреме доросле життя.

Історії народження можуть бути причиною самих різних реакцій на виклики життя: від «заберіть мене звідси!» при найменшому дискомфорті (кесарів розтин) до боротьби заради боротьби у «вічних революціонерів», яким не результат важливий, а бунт і протидія (компенсація травми в третій матриці). Це означає, що існуючі програми дій — не обов’язково кращі або єдино можливі. Усвідомлення звичних матричних реакцій прояснює бачення реальної ситуації і дає свободу вибору. Обирайте на здоров’я! :)