Вигнання з раю або Арахнофоби

Євгенія Сербінова 15 липня 2021

Друга матрицяТа яка взагалі різниця, хто кого боїться та у кого які фобії, скажете ви! Не заперечую. Проте павуки тут небезпідставно, оскільки саме ці членистоногі викликають такий бунт і жах у дітей. І це часто свідчить про те, що такі діти народжувалися важко, або це є первісток. Чому так? Для того, щоб краще розібратися у цьому питанні, ми розповімо про другу матрицю.

Вона символічно називається «Вигнання з раю», її символом є «жертва». Ця матриця охоплює весь період переймів. Всі чудово розуміють, який це болісний і тяжкий етап пологів для жінки. Але ми геть забуваємо про почуття і хвилювання дитини в цей момент.

Саме дитина посилає імпульс материнському організму, щоб той запустив процес народження. Так вона проявляє свою готовність до появи на світ, виробляючи ряд гормональних і хімічних змін в материнському тілі, що викликають перші скорочення м’язів матки. Зазвичай, перейми спочатку слабкі і рідкісні, з часом вони стають сильнішими і частішими. На ділі, якщо пологи стимулюють через «ось будете народжувати у хорошого лікаря» або «ви вже переношуєте», то медикаментозно викликані перейми будуть відразу дуже сильними і надмірно болісними. Мати і дитина просто фізично не встигають адаптуватися, біль нестерпний, і процес народження стає для них в кілька разів страшніше і складніше.

Матка скорочується і дитина знаходиться як під гідравлічним пресом, адже вона, певною мірою, знаходиться в навколоплідній рідині. Їй боляче, страшно, зле, її всесвіт руйнується, та здається, що її ніби виганяють з прекрасного світу, в якому вона пробула щасливих дев’ять місяців. Словом, погіршується її самопочуття. «За що? У чому я винен?» — ці переживання надалі стануть прообразами кривди і провини. Людина, яка часто відчуває почуття провини — постійно ображається. Якщо ви зустрічаєте такі реакції у дитини — вона несвідомо займає позицію жертви.

Періодично перейми виштовхують її, завдаючи шалений біль, але вихід поки замкнено, діватися нікуди — шийка матки дуже повільно відкривається або зовсім закрита. Головний опис другої матриці — безвихідна ситуація в буквальному сенсі, безпомічність, адже дитина не в змозі дати собі раду, самотність, як ніби всі відвернулися, покинули, відріклися, бо мамі в той момент так боляче, що їй не до дитини, і ніхто не може зупинити цей кошмар. Циклічність перейм створює відчуття нескінченності, як ніби мукам ніколи не буде кінця. Незрозуміло навіщо катують — жорстока безглуздість того, що відбувається, може завдати глибоку травму підсвідомості дитини і сильно перешкоджати добробуту у дорослому віці.

Цей досвід символічно можна прирівняти до тортур в стінах концтабору, психіатричних лікарнях, звідки не втекти, не вирватись з рук мучителів або санітарів, де сам не в силах врятуватися, і всім до тебе байдуже. У християнській літературі цей феномен відомий, як «темна ніч душі».

Якщо все настільки жахливо і нестерпно, може краще обійтися без цієї частини народження? Кесарів розтин має позбавити від цього нестерпного болю. Однак, без другої матриці дитина не навчилася б справлятися зі стресом, витримувати навантаження, терпіти біль і сподіватися на кращий перебіг подій. Часто люди порівнюють своє життя із «зеброю» — чергуванням чорної і білої смуг. Проведіть паралель. Перейми — розслаблення, перейми — розслаблення. Необхідна і корисна навичка виживання виду — витримати і не зламатися. Найцінніший досвід, адже далеко не всі труднощі ми відразу можемо вирішити і залагодити.

Буває, що через слабку родову діяльність або будь-які ускладнення друга матриця триває довше звичайного — аж до трьох діб! Тоді досвід «жертви» закарбовується в душі, в підсвідомості, формуючи сприйняття дитини і програмуючи її реакції. Що ми спостерігаємо?

Найяскравішим із проявів вважається острах тісних і закритих приміщень — клаустрофобія. Перебування під час переймів в матці викликають сильний дискомфорт — задуху, серцебиття, паніку. Допоможіть дитині, навчіть її саморегуляції, а саме плавно дихати, на видиху розслабляти м’язи, стрибати, наспівувати пісеньки, прослуховувати заспокійливу мелодію.

Більш невиразним симптомом буде невміння або страх дружити з кимось міцно і довготривало. Ця травма трансформує будь-який близький контакт у другу матрицю, де дитина — «жертва». Їй зле, вона відчуває себе кепсько, але не може це змінити, і єдиний вихід це припинити — втекти, зруйнувати відносини. Дитина-жертва несвідомо провокує друга, щоб той розлютився, посварився з нею, і тоді можна образитися і піти геть. У разі, якщо ми часто спостерігаємо такий сюжет в житті дитини, не варто намагатися лізти їй в душу і виводити на чисту воду, кращий і правильний варіант — навчити її відстоювати себе у відносинах, проявляти гнів, а не таїти образу (таїти образу погано позначається на самопочутті), повідомляти свої бажання і діяти в своїх інтересах.

Взагалі, схильність ображатися — це непродуктивний метод демонструвати безсилля, коли гнів спрямовується не на кривдника, а всередину себе, що суперечить інстинкту самозбереження, адже людина не захищає себе, не з’ясовує, тим паче не вирішує проблему, а гризе себе образою зсередини. А образа, дійсно — безпечний спосіб гніватися, тому що так немає ризику вступити у відкритий конфлікт. Внаслідок, у дитини може зміцнитися переконання, що «я безсилий, я нічого не можу змінити».

Від нестерпної безпорадності дитина стане маніпулювати оточуючими, змушувати їх діяти, як потрібно їй, але не чесно, а потайки. Запам’ятайте, жертва — завжди маніпулятор. Але помисли її не злі, вона чинить так від безсилля і страху діяти відкрито, прямо. Ця позиція зачіпає і поглинає в собі з часом все більше аспектів життя, тому батьки мають дозволяти дитині відкрито проявляти невдоволення і гнів у родині. Навіть до батьків, адже тут вона відчуває себе безпечно, мама і тато все одно люблять, прощають і розуміють. Авжеж, здається, що така поведінка суперечить здоровому глузду і логіці, адже батьки завжди бажають виключно добра і заслуговують тільки на повагу. Однак, це єдиний спосіб навчити маленьку дитину відкрито відстоювати свої інтереси, захищати свої власні кордони й будувати відносини на рівних.

Я сама є почесним членом клубу «Друга матриця». Я часто помічаю, як я легко гублюся і панікую через будь-яку несподівану ситуацію. Я опускаю руки і абсолютно нічого не роблю, аби поліпшити або виправити ситуацію. Лише стою на місці, кидаюсь з боку в бік і втрачаю надію все сильніше. Звичайно, я згодом спохвачуюсь і розпізнаю, що відбувається. Це реакція зі спогадів про БПМ II, яка програмує безпорадність (нічого не роблю), безвихідність (немає сенсу шукати рішення) і відчай (навіть якщо та халепа є справжньою дурницею). Займаючи позицію безвідповідальності, «жертва» впевнена, що сама нічого не зможе зробити. Тому символом другої матриці і виступає саме павук, який паралізує свою жертву, ставлячи її у безвихідь, роблячи її безпорадною, немічною, завдаючи тим самим страждання.

Зважаючи на це, якщо дитина каже, що «це кінець, виходу немає», «це нічим не виправити», «мене всі кинули», «я гірше всіх» і «все як завжди» — ласкаво просимо, друга матриця у всій своїй красі. І якщо ми станемо переконувати її в протилежному, мовляв, ситуація дріб’язкова, все вирішиться, ми всі готові допомогти, вихід завжди є — то зіткнемося з опором з боку дитини, наприклад: «Ти такий же, як всі вони… ніхто мене не розуміє». Все пояснюється тим, що стан другої матриці супроводжується «вибіркової сліпотою»: людина геть заперечує те, що не співвідноситься з її світовідчуттям. Все світле, привітне і добре тільки каламутить воду в її колодязі безвиході і приреченості. Ви не проб’єтесь крізь цю бетонну стіну відторгнення, вас не почують, прірва нерозуміння буде тільки рости. Які наші дії в такому випадку?

Не намагайтеся апелювати до розуму, вмовляти, пропонувати рішення, а тільки терпляче будьте поруч, в буквальному сенсі сидіть поруч із дитиною. Нічого не робіть і нічого не говоріть, адже будь-яка спроба вплинути та знайти рішення зарахує вас до числа тих, хто її не розуміє і не входить в її становище.

Так ми зруйнуємо основну тему другої матриці — зраду, самотність — бо в справжньому народженні нікого поруч не було.

Отже, хто попереджений, той озброєний знаннями того, що коїться з нами або нашими дітьми. Запам’ятайте, що всі ці негарні реакції відтворюються мимоволі, бо по-іншому поки не виходить, тому мудрість і доброта залишаються головними засобами від болю, заподіяного другою матрицею. Дозвольте дітям погніватися, навчіть їх відстоювати себе у відносинах, не дозволяти оточуючим їх кривдити, будьте поруч у скрутну годину, нічого не вимагаючи натомість, і вам буде байдуже на ту другу матрицю. Хіба що павуків ви навряд чи перестанете боятися.

Написано 25.09.2017
Переглянуто 15.07.2021

Психолог Київ Євгенія Сербінова
Автор статті: Євгенія Сербінова

Трансперсональний психолог, 19 років досвіду, член International Breathwork Foundation, сертифікований фасилітатор Grof Transpersonal Training.

Статті на тему

Дивіться також

Повернутися у Блог