Дочки — не матері!
Хто пам’ятає перші кроки в роботі з психологом? … Ми дізнаємося, що майже всі наші складності починаються в дитинстві. Там ми відразу перечіплюємося через недолік батьківської любові. Далі пристібається і нашаровується багато різного, але це яскраве переживання ми пам’ятаємо довго. Може навіть не для того, щоб жаліти себе, а навпаки — щоб уникнути повторення батьківських помилок.
І ось тут починається найцікавіше. Народжується власна дитина, і мама виховує її за одним із сценаріїв.
Перший: мама щосили вкладається в стосунки з дитиною, формуючи в цих відносинах і любов, і розуміння, і прийняття, і повагу. Адже мама усвідомлює, як це важливо. Мама пам’ятає, як гірко, коли дитина (як вона сама) відчуває себе непотрібною, некоханою. Вона хоче, щоб в цей раз історія була щасливою. Вона хоче відчувати, як щаслива її дитина. Вона хоче таких відносин зі своєю дитиною, яких не було у неї з її мамою.
І ось тут обережно! Проблема в тому, що несвідомо мама хоче випробувати досвід «коли мене люблять», якого не вистачило їй в дитинстві. І непомітно вона «вручає» своїй дитині роль свого батька/матері. Тобто в цих відносинах з дитиною вона вже чекає і хоче отримати любов. Від дитини.
Дитина в цьому всьому відчуває себе не дуже. Їй роль «давати любов» взагалі не підходить. Навіть якщо дитина підросла — це виснажує. Найчастіше дитина уникає спілкування. Мама контакту хоче (розпитує, пропонує спільні розваги, готова спілкуватися), а дитина — ухиляється і саботує все це. Відчуває при цьому сильну провину (мама так любить, а я злюся на неї). Оскільки мама навряд чи усвідомлює, що насправді між ними відбувається, їй сумно, як і в дитинстві. Травма непотрібності повторюється.
Є й інший сценарій: мама і не усвідомлює, що не розуміє, як любити. Тому ростить дітей, намагаючись дати їм все найкраще: (а без любові в арсеналі залишається освіта, дисципліна, привчання до порядку і ввічливість), різні заняття, тренування, поїздки на море, модний одяг і велосипед.
Така мама думає, що виражає любов, коли контролює, а турботою у неї вважається забезпечення і нескінченна критика. Вона, зазвичай, незадоволена відносинами з дітьми, оскільки їхнє дитинство — таке продумане й забезпечене — здається їй царським подарунком, який вони повинні цінувати. Але так це не працює: для дітей все це — їх звичайне, нормальне життя. І вони не цінують, а просто живуть, як усі здорові діти.
І не розуміючи, чого їй так болісно не вистачає (любові), мама буде гірко нарікати, дорікати дітей у невдячності й бездушності до неї. Особливо дорослих, коли вони намагатимуться втекти подалі.
Як і в першому сценарії, вона по суті хапає дітей за руки, вимагаючи любові. Для дітей це нестерпно, і вони будуть віддалятися: від закритості («у мене все нормально») до втечі (не спілкуються роками, надсилають повідомлення на свята).
Що робити? Мамі потрібно усвідомити, що саме вона робить у відносинах з дітьми. На відносини впливає все: страхи, уявлення, думки, самооцінка — навіть тоді, коли ми їх не усвідомлюємо і тим більше не озвучуємо. Отже, треба починати усвідомлювати.
Якщо відчуття непотрібності, відторгненості досі болить, необхідно замислитися над терапією. Можна і просто подумати, хто з оточення, друзів, колег, близьких проявляє тепло, турботу, ласкаву увагу і дозволити собі насититися цим, вдячно прийняти таке «материнське» ставлення до себе. Дивним чином це втішає і допомагає.
А від дітей не чекати і не вимагати, самій нести відповідальність за своє щастя. І згадати, що благословенна доля мами — любити самій. Любити свою дитину, розуміти, дізнаватися, усіма променями своєї любові висвітлювати їй життєву дорогу, зміцнювати довіру. І бути щасливою.
ЗАПИШІТЬСЯ НА КОНСУЛЬТАЦІЮ ПСИХОЛОГА
Трансперсональний психолог, 20 років досвіду, член International Breathwork Foundation, сертифікований фасилітатор Grof Transpersonal Training.
Дивіться також
Як досвід дитинства впливає на всі подальші стосунки, образ себе та особисте щастя
Важливі аспекти виховання у дитини упевненості, власної гідності та поваги до інших
Про те, як близькість до малюка залишає відбиток в його характері та впливає на подальше життя.