Неусвідомлений рай або Зачиняйте двері!
Вважаєте, ми — родом з дитинства? А ось і ні, наша історія починається ще раніше, трохи раніше моменту, коли наші батьки дізнаються про те, що у них буде дитина. Це зовсім не містика — безліч дослідів підтверджують, що люди пам’ятають своє народження, не так просто згадують, але пам’ятають. І що ще важливіше — часто відтворюють у своєму дорослому житті цілі блоки (матриці) переживань з власного народження, які не мають насправді прямого відношення до реальності. А розуміти це дуже важливо і потрібно, особливо щодо своєї дитини. Тому сьогодні ми почнемо з початку всього нашого життя — з першої базової перинатальної (навколородової) матриці (БПМ I).
Це — блаженний період вагітності, весь час від моменту зачаття до початку переймів. Називається «Неусвідомлений рай», оскільки існування у дитини райське, але вона цього не розуміє — адже поки їй немає з чим порівняти. Дитина знаходиться в надійно захищеному просторі матки, тут все дуже спокійно і комфортно: тихо, тепло, ніяких поштовхів і потрясінь, ніякі потреби не заявляють про себе — адже вони постійно задовольняються через пуповину. Тіло, як в невагомості, плаває в навколоплідних водах, це дає малюку відчуття блаженства і розчинення або безтурботного польоту.
Кому коли-небудь снилися сни про те, як вільно і легко пливемо, пірнаємо, сковзаємо під водою, а дихати начебто не потрібно — і так добре? … Ось-ось, це воно, привіт вам з першої матриці!
Але найцінніший компонент цього часу — почуття безмежності, неподільності із всесвітом, повної довіри і спокою. На цьому етапі дитина не відчуває і не усвідомлює кордонів свого тіла, своєї окремості. Вона переживає єдність з матір’ю і світом, яким вона дитині здається.
Просто уявіть на хвилину це почуття: нема про що турбуватися, все спокійно, абсолютно комфортно, і ми буквально плаваємо в океані тепла, ніжності, довіри — і стане зрозуміло, звідки взявся вираз «мама, народи мене назад!» Всі наші фантазії про осінній затишок, наприклад: тихий вечір, під пледом тепло, спокійно муркоче поруч кіт, смачні напої та їжа — це калька з першої матриці! І слушно зауважено, що готелі, де «все включено», теж відтворюють ідеальні уявлення людей про відпочинок — там завжди тепло, ми лінуємося, їмо і п’ємо скільки і як хочемо, плаваємо в теплій солоній воді! …
Не тільки уявлення про ідеальний відпочинок «змальовані» з першої матриці, але і здатність довіряти людям, бути в близьких відносинах, розслаблятися і насолоджуватися спокоєм закладаються в ній.
Мама найкраще знає, чим була для неї ця вагітність, так що розшифрувати можливі несподівані реакції і особливості дитини вам буде простіше, зіставивши свої спогади з наступною інформацією. Хоча особисті переживання дитини можуть не завжди співпадати з вашими уявленнями. Що ж може тут піти «не так»?
Перша реакція на новину про вагітність буває різною. Оскільки вона означає кардинальні зміни в житті жінки, особливу відповідальність за дитину, початок періоду, повного турбот й неспокою, не кажучи вже про те, що ця новина може бути несподіваною, і не завжди зрозуміло, як зреагує на це її чоловік, буває, що жінку охоплює тривога і сум’яття, а зовсім не радість. Її дитина при цьому відчуває, що мамині переживання з приводу НЕЇ аж ніяк не райдужні. І це одне з найперших вражень про те, як ДО НЕЇ відносяться. Травмою може бути реакція самої мами або близьких, на кшталт: «як не вчасно», «спочатку купите квартиру», «напиши дисертацію», «куди ще народжувати», навіть якщо ці міркування продиктовані турботою або здоровим глуздом. Дитина засвоює глибоко в душі, що вона «не потрібна». Підсвідома установка такого роду може проявлятися у всіх подальших стосунках.
Якщо батьки «мріють про хлопчика», або в родині вже є хлопчик, і тепер всім дуже хочеться дівчинку (або навпаки), дитина «не тієї» статі навіть всередині утроби відчуває, що вона «не те, що треба». Часто саме народження такої дитини виявляється складніше, ніж попереднє саме через небажання, страху дитини з’явитися на світ. Наслідком може бути прагнення такої дитини заслужити любов батьків (в якій вона не впевнена) тим, щоб доводити — іноді все життя — що вона «навіть краще, ніж дівчинка», а це далеко від спокійної впевненості в тому, що її люблять і приймають такою, яка вона є, безумовно. Часто такі діти дуже амбітні, але невпевнені в собі.
Так само, якщо вагітна жінка з жахом вдивляється в своє відображення в дзеркалі, думаючи, що жахливо погладшала та змарніла, дитина може частіше й сильніше звичайного сумніватися в своїй привабливості. У зв’язку з цим мода на фотосесії «в очікуванні», звичайно, розряджають обстановку альтернативним поглядом на вагітність, але мамине СПРАВЖНЄ ставлення до себе в цей період важливіше.
Якщо мама томилася тим, як їй важко з великим животом, складно, тяжко — дитина може переконатися, що це з нею дуже важко, а тому слід завдавати своїм існуванням як можна менше занепокоєння іншим. Звучить мило, але на ділі ці болісно сором’язливі люди не дають собі буквально зітхнути зі страху когось потурбувати. Страхи ці часто надумані, а страждання за їх приводу справжні.
Резус-конфлікт означає, що замість розслаблення і довіри дитина фізіологічно постійно бореться за те, щоб материнський організм її не відторгав. За розповідями таких дорослих дітей їм важко залишатися в близьких відносинах довго (наприклад, дружити), а ще складніше «пускати коріння», мається на увазі постійність і стабільність їм не даються. З ними не просто ладити, потрібно дуже багато терпіння.
Самі напружені і ворожі діти, які не чекають від світу і людей нічого хорошого і про всяк випадок завжди готові до оборони, можуть виявитися травмовані ситуацією, коли батьки міркували, «залишати чи ні», гірше, якщо схилялися до «не залишати», але після передумали. Ніякі тони любові потім не можуть затулити той страх дитини, про який йшла мова. Такі діти дуже замкнуті, взагалі не схильні довіряти, будь-який дружелюбний прояв тлумачать по-своєму, часто сумніваються у своєму праві на місце під сонцем і можливості щастя. На жаль, їх поведінка часто викликає в оточуючих відчуження, що тільки переконує їх у правоті своєї позиції.
Токсикоз, хвороби під час вагітності, загрози зриву можуть проявлятися згодом в безпричинній тривозі як раз в періоди, «коли все ідеально». Дитина не може розслабитися надовго, або навіть, відпочиваючи, засинаючи, буде особливо гостро відчувати страх, що все може змінитися, зіпсуватися, а виражається цей страх в турботі про майбутнє: питаннях, сльозах, небажанні заснути.
Діти намагаються допомогти собі, як уміють: будують «халабуди», курені, намети, ховаються під ковдру з головою, можуть навіть залазити до мами під светр або футболку (прообраз матки) — намагаються прожити, залікувати, загладити в грі ті подряпини, які ще відчутно саднять в дитинстві. Спостерігаючи за цим, ми можемо багато чого побачити в їхніх іграх, зрозуміти краще, який емоційний багаж дитини, як не нашкодити.
І тоді ясно, що не порожній каприз або примха змушує мою дочку обов’язково ЗАЧИНЯТИ двері кімнати, де вона знаходиться, завжди, завжди, завжди. Оскільки мені так само фізично важливо, щоб двері з приміщення були ВІДКРИТИМИ, можна уявити собі, як складно було б нам домовитися, як бути, якщо не знати про те, який різний у нас з нею досвід першої матриці.
Нехай ваш відпочинок завжди відбувається спокійно і по-доброму!
Написано 18.09.2017
Переглянуто 15.07.2021
ЗАПИШІТЬСЯ НА КОНСУЛЬТАЦІЮ ПСИХОЛОГА
Статті на тему
- Холотропне дихання — що це. Історія, техніка, мета практики холотропного дихання
Як холотропне дихання допоможе Вам змінити своє життя. Унікальний спосіб самопізнання та трансформації за методикою С. Грофа. - Вигнання з раю або Арахнофоби
Трансперсональна психологія: що таке базова перинатальна матриця № 2 за С. Грофом. Звідки беруться Ваші страхи, тривоги та неспокій. Давайте розберемося з «програмою жертви». - «Вічний революціонер» або танець смерті та відродження
Трансперсональна психологія: що таке базова перинатальна матриця № 3 за С. Грофом. Як стратегії боротьби та досягнення мети впливають на Ваше життя. - СВІДОМИЙ РАЙ або Любов і свобода
Трансперсональна психологія: що таке базова перинатальна матриця № 4 за С. Грофом. Прагнення та страх свободи, відчуття самотності — звідки беруться, і що з цим робити.